Австралія та Океанія

Велика увага в Австралії приділяється освіті й науці. Із 6 до 15 років діти відвідують державні або приватні школи. Для дітей, що проживають на далеких фермах і скотарських ранчо, розташованих за сотні миль від найближчої школи, раніше транслювали по радіо уроки «Повітряної школи», потім підключили телебачення й дистанційне навчання через Інтернет. В Австралії розташовані 26 університетів і два університетські коледжі.

Культурне багатство країни зібране в музеях і картинних галереях. У Сіднеї — музей Австралії з експонатами з галузі антропології та природної історії, Військово-меморіальна художня галерея, Музей ужиткового мистецтва й науки. У Мельбурні — Національний гербарій і Королівський ботанічний сад. У Брісбені розташований знаменитий гербарій Квінсленда. Також у країні є безліч танцювальних колективів і театральних труп.

Господарство. Майже два століття Австралія була для англійців заморською фермою. Вона постачала на Британські острови вовну й пшеницю, а коли з'явилися човни-рефрижератори — м'ясо й олію. Після того як Австралія вступила до «Загального ринку» і до налагоджених імперських зв'язків додалися нові, Австралія знайшла нову роль: країна-ферма стала й країною-рудником. Австралія й зараз посідає провідні позиції у світі за експортом вовни, баранини, пшениці, яловичини, молочних продуктів, цукру-сирця, меду.

У XX ст. в країні були відкриті великі родовища залізної руди, кам'яного вугілля, свинцево-цинкових руд, бокситів, урану, нікелю, вісмуту, золота, алмазів та інших корисних копалин. Завдяки цьому Австралія посіла провідні позиції у світі за запасами мінеральних багатств і перетворилася на одного з найбільших виробників й експортерів мінеральної сировини.

Інтерес транснаціональних корпорацій до надр Австралії пояснювався їх легкодоступністю, можливістю видобутку руди дешевим відкритим способом і зручним вивезенням через прилеглі морські порти.

Після Другої світової війни швидкими темпами стали розвиватися обробні галузі: металургійна, нафтопереробна, хімічна, текстильна, харчова, поліграфічна, машинобудування (автомобілі й електромотори, верстати та промислове обладнання, телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини).

До Другої світової війни основу економіки Австралії складало сільське господарство, насамперед вівчарство. Використовуючи завезених у 1797 р. з мису Доброї Надії кількох іспанських мериносів і привезених з Англії овець, була виведена нова порода — австрійські мериноси, що відрізняються винятковою тонковолокнистою вовною. Інтеграція з країнами Азії дозволила Австралії налагодити стійкі постачання баранини та вовни до цих країн.

Зернові культури вирощуються переважно у східних та південно східних периферійних районах Австралії, місцями на південному Заході й у Тасманії. Більше ніж половину посівних площ займає пшениця, інші території використовуються для вирощування ячменю, вівса, КУКУРУДЗИ, сорґо, рису. У долинах річок на зрошуваних землях вирощують апельсини, груші, яблука, на східному узбережжі — тропічні фрукти: ананаси, банани, папайю, манго. За останні роки розширилися площі виноградників; 25 % продукції виноробства експортується, виробництвом вина займаються більше ніж 700 виноробних заводів.

Інші цікаві матеріали

Житлово-комунальне господарство
Галузь соціальної сфери, яка займається обслуговуванням житлового фонду. Благоустрій житлового фонду дуже неоднорідний.[8]. Розвиток житлово-комунальної сфери спрямований на удосконалення системи управління, проведення економ ...

Обєкти і заповідні території Полісся
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збер ...

Країни Північної Європи
Північна Європа становить приклад позитивної інтеграції економіки країн з різним рівнем ринковості і соціальної орієнтації. Як не дивно, повідомлень про господарство цих країн у нашій літературі вкрай мало. У підручника ...