Мадагаскар

У 1960 р. на острові була проголошена незалежність. Держава стала називатися Демократичною Республікою Мадагаскар.

У 1975 р. влада в країні була захоплена військовою диктатурою, за якої всі підприємства, у тому числі іноземні, перейшли в державну власність. У 1991 р. під тиском антикерівних виступів була прийнята більш демократична конституція.

У 1992 р. країна стала називатися Республікою Мадагаскар, й в 1993 р. на виборах перемогу здобув президент, що представляв опозиційні сили.

Президенту, що обирається терміном на п'ять років, і прем'єр-міністру належить виконавча влада в республіці. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, що складається із Сенату (верхня палата) і Національних зборів (нижня палата). Законодавство засноване на французькому цивільному праві. В адміністративному відношенні країна поділяється на шість фаритані (провінцій).

Населення.

Населення Мадагаскару на 99% представлено його корінними жителями — малагасійцями. Як нація малаґасійці сформувалися в результаті змішування азіатських та африканських расових

типів, але більша схожість у них спостерігається все-таки з малайцями, їхня мова — малагасійська — належить до австронезійської мовної сім'ї. Малаґасійці поділяються на 18 етнічних груп, серед яких найбільш численними є мерина, сакалава, беуїлеу. На острові також-проживають французи, араби, китайці, індійці, пакистанці. Більше ніж половина населення дотримується місцевих традиційних вірувань. Християнство сповідують 37 %, іслам — 5 %.

Мадагаскар — одна з найбідніших країн світу з досить низьким рівнем життя населення. Рівень неосвіченості сягає 61 %. Показник народжуваності надзвичайно високий — природний приріст складає 33 %о, у зв'язку із чим 45 % населення країни складають діти та підлітки.

Крім малагасійської мови, офіційною є французька.

Більша частина населення зайнята в сільському господарстві. Частка міського населення невелика — 31 %. Великими містами є Антананаріву (1,1млн осіб), Туамасіна (145 тис. осіб) Фіанаранцуа (111 тис. осіб), Махадзанга (111 тис. осіб).

Антананаріву — столиця й найбільше місто Мадагаскару. Було засноване в 1610 р. У перекладі з малагасійської його назва означає «місто тисячі воїнів». Тут збереглися старовинні будинки колоніальних і доколоніальних часів. Відомою визначною пам'яткою є колишній палац королеви Мадагаскару. В Антананаріву в 1902 р. була створена перша в Африці Малагасійська академія наук. У місті чотири музеї, зокрема Музей мистецтв і Музей археології. Антананаріву — найбільший промисловий центр країни, тут зосереджена більша частина переробних підприємств,, насамперед харчової та легкої промисловості.

Культура. Головною особливістю малагасійської культури є переплетення азіатських та африканських традицій. Завдяки переселенцям із Південної та Південно-Східної Азії на Мадагаскарі почали вирощувати рис, використовувати човни з балансиром, носити одяг — ламбу, що став для малагасійців національним. З Азії також прийшов звичай у селах замикати на ніч ворота величезними кам'яними дисками діаметром 4,5 м і завтовшки до ЗО см.

Африканці-переселенці принесли із собою традиції скотарства. Африканські бики — зебу — складають основу традиційного малаґасійсь-1 кого господарства. З африканцями на острів потрапили зображення тварин, яких на Мадагаскарі ніколи не було. Так, жирафи, наприклад, стали однією з улюблених тем місцевих ремісників.

Завдяки арабським торговцям на Мадагаскарі були впроваджені передові на ті часи досягнення науки та техніки. Це насамперед технО'логії виготовлення паперу й створення книг.'Місячний календар, терези та торговельна термінологія, назви місяців і днів тижня також були перейняті в арабів.

Азіатський та африканський вплив відбився й на духовній сфері. Так, у релігійних обрядах традиційних вірувань малаґасійців проявляються риси ісламу й традиційні африканські мотиви.

Основою літературних традицій малаґасійців є відомі історичні хроніки сурабе — «Великі письмена», навіяні міфами та легендами. У народній музиці органічно співіснують індонезійський струнно-іципковий інструмент — валіха й африканські барабани. А в запальних ритмічних танцях, дуже схожих на танці жителів Східної Африки, присутні надзвичайно плавні й граціозні рухи рук, що нагадують рухи індійських танцівниць.

Традиційними художніми промислами є плетіння циновок із концентричними орнаментами та різьблення по дереву (зображення фігурок людей і тварин). У селах із волокон листя пальми рафії малаґасійці виробляють тканини — від дуже тонких, як шовк, до простих і грубих, як мішковина. Із листя пальми також виробляють стіни та огорожі або вкривають дахи, а із соку цієї пальми миготовляють вино.

Інші цікаві матеріали

Характеристика Нової Зеландії
Нова Зеландія - найкрасивіша країна світу. Цей дивовижний оазис райського життя розташований в південно-західній частині Тихого океану, на двох чудових островах - Південному та Північному, розділених протокою Кука, а так ...

Калінінградська область на карті Європи
На основі рішень Потсдамської конференції (1945 р.) частину Східної Пруссії (район Німеччини) увійшла до складу Російської Федерації. До квітня 1946 року на цій території знаходився Кенігсберзький особливий військовий о ...

Природні енергоресурси та їх використання
Природа багата на енергоресурси. Їх раціональне використання дає можливість отримувати відносно дешеву електроенергію, яка є менш небезпечною, ніж, наприклад, атомне паливо і т.п. Однак, нераціональне і необачне викори ...