Населення і трудові ресурси Болгарії

З загального числа жителів Болгарії — 11 млн. чоловік (1999 р.) — основну частину населення складають болгари. Крім них у Болгарії живуть турки, цигани, вірмени і деякі інші народності.

Болгарська мова відноситься до групи південнослав’янских. Болгарські говори розпадаються на дві основні діалектні групи: східну і західну. Східні говори поширені приблизно на % площі країни, західні — на В3. Літературна мова сформувалася в XIX в. на основі східних говорів, але в XX в. відзначається відомий вплив на нього і західних, у зоні яких розташована, зокрема, Софія.

Для сучасної Болгарії характерний порівняно низький рівень природного приросту населення. Він складає приблизно 6—7 чоловік на 1000 жителів (50—60 тис. чоловік у рік), що близько до середньоєвропейського. Зниження природного приросту, незважаючи на загальне зменшення смертності, зв'язано з падінням народжуваності. Особливо знизилася народжуваність у сільській місцевості, де відбулося істотне «старіння» населення. Тільки з 1975 по 2002 р. частка молодих контингентів працездатного населення (від 16 до 35 років), зайнятих у сільському господарстві, скоротилася з 55 до 25%. У результаті приріст населення в болгарських селах тепер значно нижче, ніж у містах: у середині 90-х років він складав у селах менш 1 чоловік на 1000 жителів, а в містах — II—12 чоловік. Виключення складають розташовані на півдні Родопський і Пиринський краю, де природний приріст населення в селах усе ще значний.

Середня щільність населення Болгарії — 85 чоловік на 1 кв. км. Вище вона (100—120 чоловік на 1 кв. км) на Верхнєфракійській низовині, Дунайській рівнині, а також у деяких міжгірних улоговинах (Софійської, Перникській). Набагато рідше населені гірські райони, де щільність населення нижче 30 чоловік на I кв. км.

Із індустріалізацією тісно зв'язаний швидкий процес урбанізації, про що свідчить збільшення за післявоєнний період частки міських жителів у населенні країни в 2,5 рази (з 24% у 1945 р. до 60% у 1979 р.). За цей період число жителів у збільшилося на 2 млн. чоловік, причому міста «поглинули» не тільки весь цей приріст, але і ще стільки ж людей із сільської місцевості. Звідси велике зниження щільності сільського населення в країні (за винятком Родопського краю). Цей процес позначився на розміщенні населення: привів до міграції частини населення з деяких північних аграрних районів і з гірських районів півдня в індустріально більш розвиті райони.

Великих міст у Болгарії порівняно небагато; у 1978 р. з 214 міст тільки 10 мали більш 100 тис. жителів. Усі ці міста — головні господарські і культурні центри округів. За роки народної влади в країні з'явилося багато нових міст — «а місці великих сіл, залізничних станцій, у зв'язку з будівлею підприємств гірничодобувної промисловості (Рудозем, Лика, Біб-Діл і ін.), промислових комбінатів (Дмитровград, Девня) і створенням курортів (Велинград, Хисаря й ін.).

Інші цікаві матеріали

Грошова оцінка населених пунктів Назавизівської сільської ради
У наш час, мабуть, вже мало кого може здивувати інформація про недостатність коштів місцевого бюджету на проведення різноманітних робіт. Проблеми, пов’язані з розірванням кола постійної недостатності наявних бюдже ...

Рекреаційні ресурси, їхня характеристика та оцінка
Рекреаційні ресурси - сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-т ...

Земельний кадастр і аналіз використання земель Королівської сільської ради
У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів. Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки ринкового ...