Взаємодія природи і суспільства – як центральна методологічна проблема соціально-економічної географії

Філософський ідеалізм, навпаки, призводив до географічного нігілізму. Німецький філософ Іммануїл Кант (1724-1804), котрий викладав курс фізичної географії у Кенігсберзькому університеті, вважав, що «фізична географія приймає до уваги тільки природні властивості земної кулі». Така точка зору, безумовно, грішить нігілізмом, адже у Канта людина «вирвана» з природи, а географія «розірвана» на фізичну та економічну (природничу і суспільну). Виходить, що суспільство в своїй діяльності може не враховувати особливості природного середовища. Задля справедливості зазначимо, що погляди І. Канта поступово еволюціонували в бік індетермінізму: «Суспільство протистоїть природі. Людина в жорстокій боротьбі з природою відвойовує в неї все більший простір». Але і в цьому випадку людина може бути лише «підкорювачем» природи, отже коеволюції суспільства і природи І. Кант не визнає.

Ще в античній Греції були спроби знайти «золоту середину» між крайнощами фаталізму та нігілізму. Це вело до формування збалансованої точки зору

на провідні чинники суспільно-природної взаємодії. Наприклад, Епікур (341-270 рр. до Р.Х.) писав своєму учню і соратнику Геродоту: «Треба думати, що самі обставини навчили й заставили людину робити багато речей, і що розум потім удосконалював те, що було дароване природою, робив якісь відкриття, винаходи – в деяких випадках швидше, а в деяких – повільніше».

Дійсно, ми можемо знайти чимало прикладів з господарської практики на підтвердження цієї думки. Світовий океан, наприклад, існував завжди. Але на початку історії людства він був фактором роз’єднувальним (про Новий Світ дізналися лише в епоху Великих географічних відкриттів). Зараз Світовий океан, завдяки розвитку найдешевшого виду транспорту – морського, перетворився на об’єднувальний фактор. Приморське положення розцінюється як найвигідніший композиційний тип суспільно-географічного положення. Навіть в розселенні населення простежується певний «зсув до моря».

У ХХ столітті для популяризації збалансованої точки зору, у тому числі й через концепцію «єдиної географії», багато зробили Микола Баранський, Всеволод Анучін, Микола Пістун, Інга Горленко та інші.

Але певні тенденції «розбігання» поглядів зберігаються і по сьогодні.

Американський прагматизм призвів до появи енвайронменталізму(інвайронменталізму) – теорії управління суспільством та його соціально-економічним розвитком, що виходить з уяви про людину як частину біосфери. Можна зрозуміти причини появи такого погляду на суспільно-природну взаємодію в зв’язку з поширенням екологічних проблем та руйнуванням звичного природного середовища. Але це не дає підстав відкидати соціальну сутність людини. Від енвайронменталізму недалеко до соціал-дарвінізму і, навіть, до фашизму. Енвайронменталізм є завуальованою формою географічного детермінізму (через що інколи його називають неодетермінізмом).

Своєрідною гілкою енвайронменталізму стає досить радикальна концепція консерваціонізму, яка пов’язана з протестним рухом молоді у 60-х роках ХХ століття. Молодіжний рух хіпі висуває гасло: «Назад до печер». Відомі факти, коли хіпі-екстремісти намагалися перешкоджати екологічно небезпечним виробничим процесам, провокуючи інколи своїми діями техногенні катастрофи.

Консерваціонізм

– спроба загальмувати соціально-економічний розвиток, «законсервувати» сучасний рівень споживання людства з метою припинення зростання антропогенного навантаження на природні комплекси.

Але обмежувати соціально-економічне зростання світ не бажає, тим більше що в цьому немає особливої потреби: в сучасних умовах можливий подальший розвиток і без збільшення антропогенного навантаження на довкілля (через технології енерго- та ресурсозбереження, використання вторинної сировини, замкнене виробниче водопостачання, мініатюризацію виробів та збільшення термінів їх служби тощо).

Міцні традиції європейського ідеалізму сприяли появі теорій, які пояснюють розвиток суспільства головним чином внутрішніми механізмами розвитку й прогресу культури.

Інші цікаві матеріали

Японія економічний огляд
Площа країни становить 372 тис. км2, населення – близько 127,3 млн. осіб. Столиця – Токіо (найбільше місто світу). Японія розташована на 4-х великих (Хонсю, Кюсю, Хоккайдо, Сікоку) та 4-х тисячах дрібних островів майж ...

Льодовики, вічна мерзлота та їх гідрологічне значення
Напевне, найбільш розпоширена гірська порода у всій Вселенній – це лід. Марс, Юпітер, Сатурн складає великі маси льоду, а деякі супутники планети складені ним майже цілком. Не є виключенням і наша Земля: ...

Основні рекреаційні райони України та перспективи їх розвитку
Актуальність теми. Рекреація - діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини - набуває значного розвитку і залишається актуальною для людини, особливо в сучасних умовах її життєдіяльності. Рекреаційні ре ...