Територіальна структура господарства

Захід

(штати Гуджарат і Махараштра та союзні території Гоа, Даман, Діу) займає 16% території країни, тут проживає 14% індійського населення. В природному відношенні це Конканське узбережжя Індійського океану, Західні Гати і частинка Декану. Цей район є найбільш урбанізованим та найкращим в Індії з точки зору рівня життя населення, якісних показників розвитку промисловості. Таке становище склалося історично. Ще в доколоніальні часи тут проходили важливі торгові шляхи, уже в ХІХ столітті на економіці району позитивно позначився європейський попит на бавовну та відкриття Суецького каналу.

Захід вирощує майже половину бавовнику в Індії, представлені інші технічні культури – арахіс та цукрова тростина. На узбережжі вирощуються фрукти (апельсини, манго). Розвинуто рибальство і креветковий промисел. Але головними продовольчими культурами залишаються рис на узбережжі та просо на плоскогір’ях.

Важливу роль у розвитку відіграло відкриття на березі Камбейської затоки і шельфі Мумбаю родовищ нафти. Гідроенергетика була доповнена атомною.

Промисловий пояс простягнувся від Мумбая до Ахмадабаду. Традиційно розвинена тут текстильна промисловість доповнена підприємствами нафтопереробки і нафтохімії, виробництвом штучних волокон, сільськогосподарським машинобудуванням.

Найбільше місто району і всієї країни – Мумбай (Бомбей) із 13 млн. мешканців. Його роль в Індії подібна до Нью-Йорку в США. У Мумбаї знаходяться штаб-квартири найбільших банків і корпорацій Індії, це найбільший центр гуртової та роздрібної торгівлі. Серед наукових установ виділяється атомний дослідний центр. Мумбай також відомий у світі центр кіноіндустрії (близько 800 фільмів на рік) – своєрідний індійський Голівуд (так званий Болівуд).

Центр

(штат Мадх’я-Прадеш) займає 13% території при 8% населення Індії. Ця територія переважно гірська, вкрита джунглями. Вона відокремлює Індо-Гангську рівнину від плато Декан. Дуже багатий природно-ресурсний потенціал: залізні і марганцева руди, вугілля, боксити, єдине в Індії родовище алмазів, ліс, гідроенергія. Саме тут за допомогою СРСР збудований гігантський металургійний комбінат у Бхілаї (виплавлений метал споживається за межами економічного району). Бхопал – значний центр хімічного виробництва (підприємства належать американському капіталу). Лісопильна і бавовнопрядильна промисловість представлені у багатьох невеликих центрах.

У сільському господарстві Центрального економічного району представлені продовольчі (пшениця і сорго, бобові) й технічні культури (бавовник на чорних регурах).

Південь

(штати Андхра-Прадеш, Тамілнад, Карнатака, Керала, Лакшадвіп) займає 19% території країни, тут мешкає 23% населення Індії. В природному відношенні – це низовини Малабарського та Коромандельського берегів, південні гірські масиви та розташована між Західними і Східними Гатами частина Декану.

Південь – головний район плантаційних культур. Високу концентрацію у посівах мають цукрова тростина, бавовник, тютюн, гевея, чай, кава, арахіс, кокосова пальма. Південь є провідним виробником знаменитих індійських спецій. Рис на узбережжі та просо на Декані – традиційні харчові культури. В районі представлено тваринництво (шовківництво).

Обсяги промислового виробництва на Півдні менші, ніж на Заході або Північному Сході. Хоча мінеральні ресурси тут досить різноманітні, але їх освоєння стримується вузькістю паливно-енергетичної бази. Тому найважливішими галузями промисловості Півдня стали легка і харчова. Машинобудування у стадії становлення.

Найбільші міста – Ченай, Бангалор і Вішакхапатнам. Ченай (7 млн. населення) заснований у 1639 р. як опорний пункт англійців на півдні Індії. Зараз Ченай третій за значенням промислово-фінансовий центр країни. Старі галузі, пов’язані із переробкою сільськогосподарської продукції, вдало доповнені виробництвом дизельних двигунів, автомобілів, велосипедів (у т.ч. знаменитих рикш), пасажирських вагонів, приладів і засобів зв’язку.

Бангалор (5 млн. осіб) є провідним ракетно-космічним центром Індії (поруч – космодром). Район Бангалора отримав назву «Силіконового плоскогір’я», оскільки перетворився на осередок високих технологій, включно із виробництвом ЕОМ.

Вішакхапатнам – важливий порт на березі Бенгальської затоки. За вантажообігом він вийшов на друге місце в країні після Мумбаю. Вішакхапатнам – найбільший центр суднобудування в Індії, тут працюють металургійний та нафтопереробний комбінати.

[1]

Один з творців сучасної Індії Махатма Ганді ще на початку ХХ століття стверджував: «Земля забезпечує достатньо для задоволення потреб кожної людини, але не для її жадібності. (…) Бог забороняє Індії йти тим шляхом індустріалізації, яким йде Захід. (…) Якщо наша нація почне подібну економічну експлуатацію природних ресурсів, то вона як хмара сарани оголить весь світ».

[2]

Це взаємна повага суверенітету і територіальної цілісності, взаємний ненапад один на одного, невтручання у внутрішні справи, рівність та взаємна вигода. Ці принципи вперше були зафіксовані в індійсько-китайському договорі у 1954 році. Європейці пізніше включили їх у Заключний акт Гельсінської угоди (1975 р.).

Інші цікаві матеріали

Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджен­ня землею (земельні відносини) перебувають у постійному розвитку. Трансформація земельних відносин завжди на всіх етапах людської цивілізації належала до ...

Заповідна мережа Рівненщини
Під час бурхливого розвитку промисловості на Україні, і не тільки, відбуваються масові вирубки лісів, забруднення територій, що призводять до змін ландшафтів, а це негативно впливає не тільки на оточуюче середовище, а й ...

Географічна характеристика Туреччини
Туреччина – ісламська держава в Західній Азії і Європі. Площа країни – 781 тис. км. кв. Населення – 65 млн. чол. Столиця – Анкара. Форма правління – республіка. Форма територіального пристрою – унітарна держава. Туреччи ...