Концепції країнознавчого синтезу в регіональній географії
У аналітиків поступово окреслилося скептичне відношення до традиційного країнознавства, в якому велика частка інтуїції, літературності, культурологічних підходів, але все це неможливо перевірити формалізованими методами. Вказане протиріччя має загальнонауковий характер, поки що не знайдені універсальні методи його подолання. Але вже зараз ціла низка культурних рухів сучасного суспільства будується на негативній реакції використання науки в зв’язку з протиріччями наслідків наукових досягнень і нездатністю сучасної науки пояснити деякі суспільні процеси. Така ситуація вимагає принципово нового гуманітарно-енциклопедичного (синтетичного, холістичного
[1]) осмислення оточуючого світу. Низка західних регіональних робіт, що виконані в дусі феноменалістської географії, являє собою швидше витвори мистецтва. В них є "гра масштабів". Образ країни створюється шляхом погляду на неї зсередини, з боку малої територіальної спільності людей або навіть індивіду.
В таблиці 14.1 представлені основні концепції країнознавства, в яких відбиваються різні підходи до проблеми синтезу географічних знань. В усіх запропонованих для огляду концепціях є спільне: підготовка комплексних географів без приставок "фізико-" або "економіко-", а також розуміння того, що своєї власної теоретичної бази країнознавство не має. Воно організує матеріал за допомогою тих принципів і законів, що встановлені на даний час природничою та суспільною гілками географії. Саме тому і М.М. Баранський, і В.Б. Сочава підкреслювали, що країнознавство являє собою особливу форму організації географічного матеріалу.
В сучасних умовах все рішучіше утверджується точка зору, що країнознавство являє собою особливий вид мистецтва
(в зв’язку з тим, що його провідними поняттями стають "образ місця", "образ країни"), на підтвердження цього можна згадати відомі журналістські країнознавчі твори В. Овчинникова, М. Стуруа, В. Цвєтова.
Таблиця 1. Провідні концепції країнознавства
|
№ п/п |
Концепції |
Критерії їх виділення |
Провідні методи синтезу |
|
1. |
Районна школа М.М. Баранського |
Форма організації знань про країну на основі переходу від реґіоналізму галузей до реґіоналізму територіальних комплексів |
Синтетичне картографування, порівняння "від місця до місця", систематизація, генералізація, районування |
|
2. |
Проблемне країнознавство (В.М. Гохман, Я.Г. Машбиц) |
Ключові проблеми розвитку окремих країн та груп країн |
Побудова комплексних характеристик навколо ключових проблем |
|
3. |
Синтез країнознавства з геоглобалістикою (С.Б. Лавров, Г.В. Сдасюк) |
Реґіоналізація глобальних проектів і моделей, дослідження дії глобальних процесів на країну |
Міждисциплінарні дослідження, порівняльні міждержавні дослідження |
|
4. |
Середовище суспільного розвитку як предмет країнознавства (В.О. Анучін) |
Подолання дуалізму країнознавства (поділу на фізико - та суспільно-географічне) |
Дослідження результатів взаємодії природи і суспільства |
|
5. |
Країновлаштування: ландшафтний підхід (А.Б. Басалікас, Г. Ріхтер, О.Г. Топчієв) |
Оптимізація господарського освоєння території (ландшафтів) |
Геосистемна організація, генералізація, метод картоїдів |
|
6. |
Гуманітарно-образне країнознавство (Р. Міншул, Дж. Паттерсонс, І-Фу Туан) |
Створення образів територій (країн) |
Емоційно-художні форми пізнання |
Інші цікаві матеріали
Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії
Австралія
- найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком
повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий
та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими матер ...
Фізико-географічна характеристика Івано-Франківської області
Україну
часто називають квітучим краєм. Це – земля, де знання, досвід людей і їх любов
до природи можуть творити чудеса, тому дбайливе ставлення до природи мусить
бути невід’ємною рисою характеру кожної молодої людини.
...
Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради
Суспільні відносини щодо володіння, користування
і розпорядження землею (земельні відносини) перебувають у постійному розвитку.
Трансформація земельних відносин завжди на всіх
етапах людської цивілізації належала до ...
