Нематеріальне виробництво

В нематеріальному виробництві зайнято не менше п’ятої частини економічно активного населення світу. Стійка тенденція до зростання цієї частки також пов’язана з НТР.

Завдяки автоматизації та роботизації матеріального виробництва відбувається вивільнення частини трудових ресурсів та їх "перелив" у нематеріальне виробництво. Все більше людей починає займатися інтелектуальним вдосконаленням суспільства (освіта, радіо, телебачення та ін.). Важливим фактором розвитку продуктивних сил стало відтворення фізичних і творчих здібностей людини, а це призвело до збільшення зайнятості в охороні здоров’я, туризмі, індустрії розваг.

В сучасному суспільстві відбувається "інформаційний вибух": обсяги науково-технічної та іншої інформації подвоюються кожні 10 років. Людський мозок вже не здатний обробити таку кількість інформації для прийняття правильних управлінських рішень з необхідною швидкістю. Створюються інформаційні банки даних, автоматичні системи управління виробництвом (АСУВ), інформаційно-обчислювальні центри (ІОЦ) та ін.

Швидкісні волоконно-оптичні засоби та супутникові системи зв’язку дозволяють створювати національні і міжнародні інформаційні служби, які значно розширюють можливості управління виробництвом. Людство вступає в інформаційну епоху: "Хто володіє інформацією – той володіє світом".

Вплив НТР на територіальну структуру господарства:

Не менш вражаючим виглядає вплив НТР на територіальну структуру господарства. Розміщення виробництва – це одне з центральних питань соціально-економічної географії. Різні фактори, наприклад, природно-сировинний або транспортний, "керують" розміщенням теплових і атомних електростанцій, підприємств чорної та кольорової металургії, машинобудівних заводів та хімічних комбінатів.

Принципове значення має поділ факторів розміщення галузей господарства (насамперед це стосується промисловості) на дві великі групи: на природно-ресурсну, що зумовлює залежність географії галузей господарства від природних умов і ресурсів, та суспільну (соціально-економічну), яка ґрунтується на законах суспільного розвитку. Природні і суспільні фактори можна розглядати і як "соратників" у формуванні територіальної структури господарства, і як "суперників", що прагнуть "перетягнути" виробництво на свій бік.

Зрозуміло, що спочатку чільне місце посідали природні фактори, та й сьогодні для галузей, що зародилися раніше за інші, наприклад, сільського господарства і рибальства, лісової і видобувної промисловості, вони залишаються визначальними. Цей факт є цілком зрозумілим, адже Природа (в широкому розумінні цього терміну) забезпечує їх водою, корисними копалинами, ґрунтами, сприятливими для господарської діяльності рельєфом, кліматом та іншим.

Ступінь впливу природно-ресурсних факторів залежить від рівня розвитку продуктивних сил суспільства. По мірі розвитку продуктивних сил цей вплив слабшає, хоча і не зникає повністю. Використання досягнень науки і техніки створює можливість подолання несприятливих природних факторів, але вимагає додаткових витрат, що можуть досить істотно вплинути на конкурентноздатність і прибутковість підприємства. Вплив природних факторів на географію різних галузей і виробництв є різним: він, як правило, зменшується зі збільшенням ступеня обробки сировини, що призводить до підвищення значення суспільних факторів.

Вплив суспільних (соціально-економічних) факторів на територіальну структуру господарства збільшився на межі ХІХ і ХХ століть. Спочатку величезного значення набув транспортний фактор. Це й зрозуміло: з’явилася необхідність перевозити значні обсяги вантажів – мінеральну та сільськогосподарську сировину, напівфабрикати і комплектуючі вузли, готову промислову продукцію та ін. Разом із залізницями в різні райони світу "проникали" промислові підприємства, вони притягували населення, створювали навколо себе великі населені пункти (міста). Згодом ці міста розбудовувалися, в них відкривалися навчальні заклади і науково-дослідні установи, готувалися висококваліфіковані кадри, які "притягували" до себе нові підприємства і транспортні магістралі, а з часом навколо цих міст створювалося оточення з більш дрібних міських поселень. В результаті найбільші міста перетворилися на промислово-транспортні вузли, центри культури, освіти і науки. Цілком природно, що вони стали привабливими для наукомістких і трудомістких галузей промисловості, а також підприємств, яким необхідно кооперуватися для випуску кінцевої продукції із заводами-суміжниками.

Інші цікаві матеріали

Історія досліджень печер в Україні
Історія вивчення карстових печер України тісно пов'язана з історією географічних, геологічних, біологічних, археологічних, карстознавчих досліджень. Карстова комісія НАН України в 1993 р. виступила з ініціативою пі ...

Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт
Актуальним питання в даному курсовому проекті є планування і організація робіт виконання комплексу топографо - геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1 : 50000 для ведення кадастру на території Житомирськ ...

Транспорт і зв'язок
Головною ціллю в транспортної галузі є більш повне, безпечне, якісне задоволення потреб населення та економіки району у послугах транспорту, поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг і мостів, планомірни ...