Нематеріальне виробництво
В нематеріальному виробництві зайнято не менше п’ятої частини економічно активного населення світу. Стійка тенденція до зростання цієї частки також пов’язана з НТР.
Завдяки автоматизації та роботизації матеріального виробництва відбувається вивільнення частини трудових ресурсів та їх "перелив" у нематеріальне виробництво. Все більше людей починає займатися інтелектуальним вдосконаленням суспільства (освіта, радіо, телебачення та ін.). Важливим фактором розвитку продуктивних сил стало відтворення фізичних і творчих здібностей людини, а це призвело до збільшення зайнятості в охороні здоров’я, туризмі, індустрії розваг.
В сучасному суспільстві відбувається "інформаційний вибух": обсяги науково-технічної та іншої інформації подвоюються кожні 10 років. Людський мозок вже не здатний обробити таку кількість інформації для прийняття правильних управлінських рішень з необхідною швидкістю. Створюються інформаційні банки даних, автоматичні системи управління виробництвом (АСУВ), інформаційно-обчислювальні центри (ІОЦ) та ін.
Швидкісні волоконно-оптичні засоби та супутникові системи зв’язку дозволяють створювати національні і міжнародні інформаційні служби, які значно розширюють можливості управління виробництвом. Людство вступає в інформаційну епоху: "Хто володіє інформацією – той володіє світом".
Вплив НТР на територіальну структуру господарства:
Не менш вражаючим виглядає вплив НТР на територіальну структуру господарства. Розміщення виробництва – це одне з центральних питань соціально-економічної географії. Різні фактори, наприклад, природно-сировинний або транспортний, "керують" розміщенням теплових і атомних електростанцій, підприємств чорної та кольорової металургії, машинобудівних заводів та хімічних комбінатів.
Принципове значення має поділ факторів розміщення галузей господарства (насамперед це стосується промисловості) на дві великі групи: на природно-ресурсну, що зумовлює залежність географії галузей господарства від природних умов і ресурсів, та суспільну (соціально-економічну), яка ґрунтується на законах суспільного розвитку. Природні і суспільні фактори можна розглядати і як "соратників" у формуванні територіальної структури господарства, і як "суперників", що прагнуть "перетягнути" виробництво на свій бік.
Зрозуміло, що спочатку чільне місце посідали природні фактори, та й сьогодні для галузей, що зародилися раніше за інші, наприклад, сільського господарства і рибальства, лісової і видобувної промисловості, вони залишаються визначальними. Цей факт є цілком зрозумілим, адже Природа (в широкому розумінні цього терміну) забезпечує їх водою, корисними копалинами, ґрунтами, сприятливими для господарської діяльності рельєфом, кліматом та іншим.
Ступінь впливу природно-ресурсних факторів залежить від рівня розвитку продуктивних сил суспільства. По мірі розвитку продуктивних сил цей вплив слабшає, хоча і не зникає повністю. Використання досягнень науки і техніки створює можливість подолання несприятливих природних факторів, але вимагає додаткових витрат, що можуть досить істотно вплинути на конкурентноздатність і прибутковість підприємства. Вплив природних факторів на географію різних галузей і виробництв є різним: він, як правило, зменшується зі збільшенням ступеня обробки сировини, що призводить до підвищення значення суспільних факторів.
Вплив суспільних (соціально-економічних) факторів на територіальну структуру господарства збільшився на межі ХІХ і ХХ століть. Спочатку величезного значення набув транспортний фактор. Це й зрозуміло: з’явилася необхідність перевозити значні обсяги вантажів – мінеральну та сільськогосподарську сировину, напівфабрикати і комплектуючі вузли, готову промислову продукцію та ін. Разом із залізницями в різні райони світу "проникали" промислові підприємства, вони притягували населення, створювали навколо себе великі населені пункти (міста). Згодом ці міста розбудовувалися, в них відкривалися навчальні заклади і науково-дослідні установи, готувалися висококваліфіковані кадри, які "притягували" до себе нові підприємства і транспортні магістралі, а з часом навколо цих міст створювалося оточення з більш дрібних міських поселень. В результаті найбільші міста перетворилися на промислово-транспортні вузли, центри культури, освіти і науки. Цілком природно, що вони стали привабливими для наукомістких і трудомістких галузей промисловості, а також підприємств, яким необхідно кооперуватися для випуску кінцевої продукції із заводами-суміжниками.
Інші цікаві матеріали
Нормативна грошова
Здійснення
контролю, обліку якості та кількості земель, впровадження приватної власності
на земельні ділянки та платного характеру використання потребують чіткого
економічного механізму регулювання земельних відносин, ...
Урбанізація як всесвітній процес. Географія найбільших мегалополісів світу
Вивчаючи тему “Населення світу”, ми говорили про розміщення населення і
форми розселення, мене зацікавив всесвітній процес урбанізації. Постала мета
простежити процес урбанізації в розвитку росту міст до виникнення а ...
Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту
як кожної людини окремо, так і суспільство в цілому, оскільки виконує функції
головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах;
просторового базису для р ...