Поліські заплавні луки

Лучні ділянки в заплаві Прип'яті зайняті головним чином болотистими і торф'янистими луками (понад 45%). На справжні луки припадає порівняно невелика площа (понад 20%). Крім того, тут нерідко зустрічаються угруповання остепнених (5-7%), пустищних (2- 3%) луків і навіть фрагменти пустищ (до 2%).

До складу болотистих луків здебільшого входять різнотравно-осокові, злаково-осокові і чисто заростеві осокові угруповання з переважанням Carex acuta та осоково-злакові, різнотравно-злакові і злакові з домінуванням Glyceria maxima і G. fluitans та Poa palustris. Крім того, зрідка зустрічаються угруповання Beckmannia eruciformis і Carex vesicaria.

Торф'янисті луки представлені головним чином різнотравно-злаковими, злаковими і осоковими угрупованнями з переважанням Agrostis саnіna, Molinia caerulea, Deschampsia caespitosa, Carex cespitosa і C. nigra.

До справжніх луків входять головним чином різнотравно-злакові і злакові угруповання Calamagrostis epigeios, Agrostis tenuis, рідше Cynosurus cristatus.

Справжні луки на території прип'ятьської заплави займають порівняно невелику площу і представлені малою кількістю угруповань, що свідчить про одноманітність і обмеженість їх місцезростань.

Остепнені луки зустрічаються головним чином у прирусловій і центральній частинах заплави і пов'язані з верхніми частинами високих грив і гряд. Вони розвиваються переважно на дерново-лучних пилувато-піщаних порівняно добре прогріваних ґрунтах, які ще не повністю втратили зв'язок з алювіальним процесом. До складу цих луків найчастіше входять угруповання з переважанням Agrostis gigantea, рідше Koeleria delavignei і Carex praecox.

Пустищні луки представлені виключно одним угрупованням з переважанням Nardus stricta, до якого в невеликій кількості домішується Agrostis tenuis або Моlіпіа caerulea.

Біловусники з участю Agrostis tenuis зустрічаються переважно по вершинах високих грив, що характеризуються дерново-лучними опідзоленими супіщаними ґрунтами. Молінієві біловусники приурочені до невеликих депресій рівнинних ділянок, грунти яких значною мірою вилуговані. Як ці, так й інші місцезнаходження біловусників майже повністю втратили зв'язок з алювіальним процесом.

Крім того, в заплаві пониззя Прип'яті на високих суглинистих гривах, що прогріваються слабо, зустрічаються своєрідні угруповання, в будов яких основна роль належить Nardus stricta і Calluna vulgaris, до яких зрідка домішується Agrostis vinealis. Ці угруповання є фрагментами пустищ.

Заплавні луки пониззя Прип'яті і поліського Дніпра за своїми екологічними умовами, складом та будовою лучних угруповань досить близькі між собою, але між ними є й істотні відмінності.

Знайомство з загальними закономірностями розвитку і розміщення лучних угруповань на території відрізків заплав Прип'яті і Дніпра показує, що процеси остепнення луків краще виражені на дніпровській заплаві, а процеси психрофілізації - на Прип'ятській.

Розвиток процесів остепнення і психрофілізації відбувається в основному під впливом двох взаємно обумовлених факторів - кліматичного (головним чином температури) та едафічного (родючості ґрунту).

Так, на легких сухих ґрунтах, що добре прогріваються і не втратили ще повністю зв'язку з алювіальним процесом, розвиваються остепнені луки. На бідних (опідзолених і вилугованих) холодних ґрунтах, що майже повністю вийшли з-під впливу алювіальних процесів, розвиваються пустищні (психрофілізовані) луки.

Процеси заболочення і торфоутворення поширені більше на прип'ятській заплаві, ніж на дніпровській. Це залежить від того, що перша знаходиться над меженним рівнем дещо нижче, ніж друга.

Заплавні луки Сожу, який заходить в межі України лише пригирловою частиною, дуже подібні до заплавних луків поліського Дніпра складом своїх угруповань та характером їх розміщення на поперечнику заплави.

У заплавах Сожу і поліського Дніпра зустрічаються мітлицеві, келерієві остепнені луки, приурочені здебільшого до верхніх частин високих грив, а також біловусові пустищні луки, що трапляються на притерасних ділянках, які вийшли з-під впливу алювіального процесу.

Із болотистих і торф'янистих луків на території заплави річки Сож найчастіше зустрічаються злаково-крупноосокові і різнотравно-дрібноосокові угруповання з переважанням осок - Carex acuta, C. nigra і С. рапісеа, а також крупнозлакові та дрібнозлакові угруповання з домінуванням Glyceria maxima, Deschampsia caespitosa, Beckmannia eruciformis, Poa palustris, Agrostis canina, Molinia caerulea та ін.

Заплавні луки пригирлової частини Сожу і поліського Дніпра мають велику схожість. Це обумовлено тим, що їх заплави за своїми топографо-екологічними умовами дуже близькі між собою. При вивченні заплави Сожу різко впадає в око наявність на її території великих площ перелогів, що виникли на місці остепнених, справжніх і частково болотистих луків, які неодноразово розорювались і використовувались головним чином під ярі, рідше озимі зернові (центральна заплава) і городні (притерасна заплава) культури. Залуженням, утворенням штучних (сіяних) луків тут ніхто не займається.

Інші цікаві матеріали

Соціальна інфраструктура України
Розвиток продуктивних сил характеризується відповідними соціальними-економічними показниками: - величина валового суспільного продукту; - національний доход; - частка національного доходу для споживання та н ...

Економічне районування та територіальна організація господарства
Актуальність теми «Економічне районування та територіальна організація господарства» полягає в тому, що розвиток галузей народного господарства, виробничих комплексів, соціально-виробничої інфраструктури, а також господ ...

Рекреаційний комплекс
Комплекс задовольняє потреби населення в оздоровленні, відпочинку і змістовному проведенні вільного часу. В рекреаційний комплекс входять такі об’єкти інфраструктури, як санаторії і пансіонати, будинки і бази відпочинку, тури ...