Заплавні луки Дніпра

Постійними супутниками кострицевих угруповань Дніпра є Dactylis glomerata, Phleum pratense, Agrosris vinealis, Arrhenatherum elatus, Poa pratensis, Elytrigia repens, Alopecurus pratensis, з якими едифікатор асоціюється і утворює чисельні бі- та полідомінантні угруповання. В них травостій чітко диференціюється на три яруси: І - 80-100 см; II - 40-60 см III-15-30 см.

У першому ярусі, крім перелічених співдомінантів за винятком Роа pratensis, ростуть Calamagrostis epigeios, Stenactis annua, Salvia pratensis, Asparagus officinalis та ін. з покриттям 1-5%.

Другий ярус утворюють Festuca rubra, Cynosurus cristatus, Holcus lanatus, Ranunculus acris, R. polyanthemos, Campanula patula, Filipendula vulgaris, Galium verum, G. mollugo, Anchusa officinalis, Trifoliurn montanum, i. pratense, Vicia tetrasperrna, V. cracca, Hierochloe odoraia, Lathyrus pratensis та ін., які мають проективне покриття 20-30%.

Третій ярус нечисельний і представлений Potentilla argentea, P. anserina, Prunella vulgaris, Gratiola officinalis, Veronica chamaedrys, Rhinanthus minor, Euphrasia stricta та іншими менш поширеними видами з незначним покриттям.

Досить часто в аналогічних фунтово-кліматичних умовах заплави трапляються угруповання з домінуванням Poa pratensis. Їх відмінністю є панування в травостої тонконога лучного, який на відміну від костричників, практично не утворює чистих монодомінантних угруповань. Тонконогові угруповання є полідомінантними, часто з участю Trifolium pratense, Medicago falcata, Galium verum та ін., з якими Роа pratensis створює злаково-бобові, злаково-бобово-різнотравні та злаково-різнотравні угруповання.

Більш гідрофільний варіант луків центральної заплави представляють угруповання з домінуванням у травостої Alopecurus pratensis. Вони приурочені до знижених вирівняних ділянок з тривалішим затопленням повеневими водами, внаслідок чого тут сформувалися дерново-лучні і лучні ґрунти різного ступеня оглеєння.

За подібних грунтово-екологічних умов розвиваються гідрофільніші угруповання з насиченістю видів із гігроморфологічною структурою. Сам едифікатор належить до гігромезофітів і за оптимальних умов місцезростання створює майже чисті монодомінантні угруповання, в яких проективне покриття Alopecurus pratensis становить 70-80%, а в розріджених полідомінантних 20-40%. Травостій досить чітко диференційований на 3-4 яруси: І - 80-120 см; II - 40-50 см; III - 15-30 см.

Перший ярус утворює едифікатор Alopecurus pratensis, до якого домішуються у значній кількості співдомінанти Typhoides arundinacea, Beckmannia eruciformis, Festuca pratensis, з якими формуються відповідні асоціації. Менше представлені тут Phragmites australis, Glyceria maxima G. fluitans, Lythrum salicaria, Valeriana tuberosa та інші види. Цей ярус утворює основну фітомасу і визначає продуктивність і кормову цінність лисохвостових угруповань.

Другий ярус утворюють Роа palustris, P. trivialis, Agrostis stolonifera Fiiipenduia denudata, Lysimachia vuigaris, Genanthe aquatica, Mentha arvensis, Ranunculus repens, Carex hirta, C. acuta, C. vulpina, Veronica longifolia, Myosotis palustris, Coronaria flos-cuculi та ін.

Інші цікаві матеріали

Кліматичні фактори
Актуальність теми. Клімат - багатолітній режим погоди, характерний для якої-небудь місцевості. Він виявляється в закономірній зміні погоди. Як і погода, клімат залежить від кількості сонячної радіації (від широти), від ...

Рослинний світ Карпат
Карпати ─ величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віко­вічними лісами, бурхливі ріки, кришталево прозорі високо­гірні озера — «морські очі», барвистий килим полонин ц отарами овець, мелодії гуцульської тр ...

Місто та його структура
В процесі урбанізації рельєф освоюваної території піддається перетворенням відповідно до потреб певного етапу розвитку міста. Основною тенденцією в зміні міського рельєфу можна вважати його вирівнювання, зв'язана з план ...