Верхові болота

Рослинність верхових лісових боліт є дуже характерною ознакою ландшафту Волині, Рівненщини та Житомирщини. Вони розміщені по зниженнях межиріч та других терасах річок. Основним джерелом їх живлення є атмосферні опади, разом з якими на болота потрапляє атмосферний пил, збагачений зольними елементами. Про акумуляцію цих сполук у торфах і потенціальну забезпеченість сучасних угруповань поживними речовинами свідчать такі дані: вміст азоту верхового торфу становить 0,53–1,31%, кальцію 0,19–0,98%, калію 0,03–0,12%, фосфору 0,02–0,32%, зольність торфу 1,71–5,02%. Реакція середовища кисла (рН 2,95–4,01), тому рослинний покрив верхових боліт бідний та одноманітний. У його формуванні бере участь близько 30 видів, але тільки дев'ять з них належать до типово оліготрофних.

На верхових болотах з оліготрофною рослинністю сфагнові мохи є едифікаторами рослинних угруповань, а лісоутворююча порода – сосна болотна займає другу позицію.

Хвойнолісові оліготрофні болотні угруповання найбільш поширені на болотах України. Оліготрофна рослинність представлена головним чином лісоболотною і рідколісною рослинністю, оскільки відкритих безлісних верхових боліт практично немає. Трапляються лише окремі ділянки чагарничково-сфагнових, трав'янисто-сфагнових і сфагнових ценозів. У переважній більшості це сосново-сфагнові (у Карпатах ялиново-сфагнові) угруповання монтанного типу. У рівнинній частині Полісся ялинові оліготрофні угруповання нами не виявлені.

Соснові лісоболотні оліготрофні угруповання характеризуються типовими ознаками. По-перше, фізіономічність рослинних угруповань визначає лісоутворююча порода, яка тут представлена головним чином трьома болотними формами – сосною Литвинова, формою улігіноза і низькорослою формою. По-друге, домінуючим едифікатором рослинних угруповань є моховий покрив і пануючі в ньому види сфагнових видів оліготрофної та мезотрофної екології. По-третє, вони мають бідний і одноманітний флористичний склад, обумовлений омброфітним способом водно-мінерального живлення.

Сосново-пухівково-сфагнові угруповання виявлені на болотах, що перебувають на різних стадіях розвитку, мають неоднаковий водний режим і низький рівень мінерального живлення. Такі угруповання характерні для горілих болотних масивів.

На сильно обводнених ділянках зі слабопроточною та застійною водою поширені сосново-пухівково-сфагнові угруповання.

По менш зволожених болотах (Черемоське II, Батино, Білий Мох, Велике Болото) ростуть сосново-пухівково-сфагнові угруповання.

Для верхових боліт Українського Полісся дуже характерні сосново-чагарничково-сфагнові угруповання. Чагарнички знаходять тут оптимальні умови для свого розвитку і рясно розростаються, утворюючи місцями густі зарості.

На болотах Князь-Багон, Лукоцька Погоня, Міроші, Бутишно з незначним зволоженням розвиваються сосново-журавлиново-сфагнові угруповання. На більш зволожених ділянках, які живляться атмосферними опадами і делювіальними водами. В еколого-генетичному ряду вони займають проміжне положення між типовими сосново-журавлиново-сфагновими перехідними і сосново-журавлиново-сфагновими верховими лісовими болотами. Про це свідчить збереження в чагарничково-трав'янистому покриві поодиноких мезотрофних видів з загальним покриттям 10–15%.

Дальше погіршення умов водно-мінерального живлення призвело до появи сосново-журавлиново-сфагнових угруповань. Деревостан тут пригнічений, а видовий склад ще бідніший.

Завершальною стадією розвитку сосново-журавлиново-сфагнових угруповань є рідколісні болота з сосново-дрібножуравлиново-буросфагновими угрупованнями. Ця асоціація описана на болотах Батино, Кам'яний Мох, Гать, Мак. Названі вище види фітоценозів часто зустрічаються як едифікатори рослинних угруповань на болотах Прибалтики, північної частини Білорусі, Карелії, лісової зони Російської Федерації. Зважаючи на це, названі види й утворювані ними угруповання слід охороняти, а болота оголосити резерватами. Такі болота досягли високої оліготрофності і в центральній частині випуклі. Сосна тут пригнічена, низькоросла, у віці 100–150 років її висота 2–4 м, а діаметр стовбурів 2–8 см. У наземному покриві ростуть різнокольорові сфагнові мохи.

Сосново-багново-сфагнові угруповання найбільш поширені на болотах Губерня, Замошшя, Зимник, Високий Мох, Погоня, Мак, Багон. Вони відображають окрему стадію розвитку та її відміни, спричинені неоднорідністю зволоження, кислотності середовища, стратиграфії торфовища тощо.

Порівняно з перехідними сосново-багново-сфагнові оліготрофні угруповання характеризуються збільшенням участі оліготрофних видів і погіршенням розвитку деревостану. Дуже характерні угруповання з домінуванням сфагнів відігнутого і магелланського. Суцільний моховий покрив, насичений вологою з мінімальним вмістом зольних елементів, призводить до того, що ріст сосни уповільнюється, а продуктивність знижується. Тільки по найкраще аерованих болотах з малою потужністю торфу висота дерев сосни 100-річного віку досягає 12 м, діаметр стовбурів 14 см, зімкнутість крон 0,7, бонітет Va, запас деревини 120 м3/га.

Інші цікаві матеріали

Застосування земельно-кадастрових робіт в методиці проекту
Метою моєї курсової роботи з основ земельного кадастру є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні технічної документації зе землекористувачам різних форм власності з виконанням кадастр ...

Економіко-географічна характеристика господарства Тернопільської області і рівень його транспортного забезпечення
Тернопільська область займає західну частину Подільського плато, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською областями України. Тернопіль ...

Грунти України. Грунтовий покрив України Утворення і поширення грунтів, рослинності,
Утворення і поширення грунтів, рослинності, тваринного світу залежать від властивостей порід, що складають земну поверхню, форм рельєфу, кліматичних умов, господарської діяльності людини. В їх розміщенні на території Ук ...