Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
Історично у вітчизняній СЕГ сформувалося два основних дослідницьких підходи – галузевий
і територіальний
(районний
). У межах першого підходу найбільш відома галузево-статистична школа економічної географії Володимира Едуардовича Дена. Але з 30-х років ХХ століття розвиток СЕГ більш динамічно відбувався у межах районного підходу, особливо після формування "районної школи" Миколи Миколайовича Баранського.
Незважаючи на значні досягнення "районної школи" в минулому, слід відзначити, що сучасні тенденції розвитку суспільної географії викликають потребу дещо переосмислити та по-новому оцінити основні фактори територіальної організації суспільства
, які лежать в основі понять СЕГ:
1. Перехід від пошуку оптимального розміщення окремих підприємств до розміщення їх сукупностей або окремих технологій на вже сформованому економічному каркасі для збільшення гнучкості виробничих процесів.
2. Зміна значущості "класичних" факторів розміщення:
· працересурсний фактор
– збільшення значення не стільки кількісних, скільки якісних показників ринку робочої сили (рівня освіти, професійної підготовки, кваліфікації);
· природно-ресурсний фактор
– включення у господарський обіг вторинних ресурсів, а також нових (у т.ч. нетрадиційних) видів енергії та сировини; орієнтація на ресурсо- та енергозберігаючі технології;
· транспортний фактор
– відстані перестають бути визначальним фактором навіть для масових перевезень, найважливішими вимогами стали швидкість та ритмічність поставок, продовжується створення нових типів підприємств без розвинутого складського господарства ("робота з коліс"), збільшується роль транспортної логістики.
3. Поява принципово нових факторів, які раніше не враховувалися суспільною географією, а саме:
· комунікаційно-інфраструктурний фактор
у широкому розумінні. Інфраструктура стала найважливішим видом ресурсу для розвитку території. Інвестиційна привабливість території багато в чому визначається ступенем її інфраструктурної освоєності (насиченості);
· фактор власності
(типу виробничих відносин) в зв’язку з наявністю різноманітних форм і типів власності визначається різними інтересами власників (інколи протилежними);
· інституційний
, у т.ч. законодавчий фактор
, вимагає врахування особливостей регіонального законодавства і наявності територій з особливим статусом (наприклад, вільних економічних зон). Цей фактор значною мірою визначає інвестиційний клімат регіонів;
· екологічний фактор
все частіше виступає як обмеження для традиційних форм господарської діяльності та рівнів їх територіальної концентрації;
· політичний фактор
обумовлений зростанням багатопартійності, формуванням регіональних політичних еліт, тісно пов’язаних із бізнесом;
· національний фактор
вимагає враховувати зростання національної самосвідомості населення та сепаратизму окремих регіонів.
Цей перелік об’єктивних факторів можна продовжувати, але і названих достатньо, щоб зрозуміти, що сучасна СЕГ зіткнулася з реальною проблемою відповідності класичного теоретичного і методичного багажу реаліям сьогодення і перспективним тенденціям розвитку. У відповідності до цього і розглянемо основні поняття і концепції СЕГ: економіко-географічне положення, географічний поділ праці, енерговиробничий цикл, територіально-виробничий комплекс, економіко-географічний (економічний) район.
Економіко-географічне
(або суспільно-географічне) положення
(далі – ЕГП) – це одно із самих розвинутих власних понять в системі СЕГ. ЕГП виступає і в якості одного з критеріїв географічного мислення, тому що воно оцінює і систему просторових відносин, і просторовий взаємовплив. Воно тісно пов’язано з таким критерієм географічності дослідження, як можливість явищ і процесів бути відображеними на карті. В цьому розумінні оцінку ЕГП не можна зробити поза його картографічною інтерпретацією, а будь-яка економіко-географічна карта є в кінцевому підсумку сукупністю ЕГП зображених на ній об’єктів. Оцінка ЕГП – базисний етап будь-якого економіко- або соціально-географічного дослідження.
Під ЕГП розуміється положення того чи іншого об’єкту в системі територіальних зв’язків суспільства. ЕГП – це частковий випадок відношень у тій великій та складній системі, якою є територіальна організація суспільства.
Інші цікаві матеріали
Водоспади Південної Америки
Навіть при побіжному погляді на карту Південної Америки одразу впадає в
око яскраво виражена своєрідність будови її поверхні. Це країна високих гір,
великих плоскогір'їв і низин.
Уздовж усього західного узбережжя на т ...
Основні рекреаційні райони України та перспективи їх розвитку
Актуальність теми. Рекреація - діяльність, спрямована на
відновлення продуктивних сил людини - набуває значного розвитку і залишається
актуальною для людини, особливо в сучасних умовах її життєдіяльності.
Рекреаційні ре ...
Гірські зледеніння Азії ґенеза, географія, прогноз розвитку
Актуальність теми. Гірські льодовики -
льодовики в горах. Характерна їх особливість - наявність чітко виражених
областей живлення, тобто фірнових басейнів, у межах яких відбувається
накопичення снігу та подальше його пе ...